Ви дивитеся ja_mamusia

Previous Entry | Next Entry

Свекруха, виховання...

Давно хотіла написати про це, може хтось порадить якийсь свіжий погляд на проблему.
Маю свекруху і свекора, які живуть на Азовському морі, за 700 км від нас.
Батьки мого чоловіка вважають сина - а тепер вже й єдиного онука - смислом свого життя. Ну, це окрема історія.
Коли свекруха вперше приїхала до нас в гості, то для мене трохи стало культурним шоком те, як вона підходить до виховання дітей. Малому був лише місяць, а чоловікова мама почала пісню на тему: "Почему у ребенка игрушки такие? Всякие собаки, жирафы... Он же мальчик! Ему нужны ракеты, машины, тракторы...". При цьому дитині був лише місяць, і йому було по цимбалах, які там у нього іграшки. Або місячна дитинка плаче, а вона: "Прекрати плакать! Ты же не девочка какая-то! Это девочки ревут и ноют, а ты же мальчик!". Остання пісня звучала постійно. Або: "Он еще маленький, а вот когда ему будет месяцев 3, то будет легче. Можна будет, если что, по попке нашлёпать!". Оце кілька шрихів, аби окреслити погляди свекрухи на виховання дітей.
У мене такі "методи" і такі погляди викликали німе обурення. Тут ще варто зауважити, що свекруха - не монстр якийсь, вона більше схожа на тихе янголятко. Тихе, але дуже вперте. Тобто коли їй кажеш, що так можна, а так не можна, то вона спершу буде ходити і півдня сама собі говорити на тему що ми не праві, а потім все-одно зробить по-своєму. Однак на конфлікт вголос не піде! Тож поки малий був зовсім мацюцьким, ми пережили період нав’язування сосок, прикорму, чепчіків і "ні-ні" на люди.
Ось недавно їздили до них... Всі мої слова ігноруються. Наприклад, ми на морі, чоловік кличе мене трішки поплавати, малого лишаємо зі свекрухою на березі. Малий до того достатньо купався, я зрозумілою мовою кажу: “Малий накупався, тепер мусить зігрітися, аби не перемерз. Йому в море не можна”. Повертаюся з глибини, а дитина у воді...
Ще гарна ілюстрація повного ігнору моїх слів. Свекруха питає, чи можна малому дати полуницю. Я кажу, що ні, ні в якому разі. Я якраз йому напередодні дала посмоктати трохи ягідку і якраз чекала, буде реакція чи ні. Вона цілий день ходить і бубнить: Вот какая мама, не разрешает Ярчику дать клубничку, а бабушка хорошая, бабушка бы самую вкусную выбрала, самую сладкую!». Потім свекруха запропонувала нам поспати трохи, сама ж зголосилася посидіти з малим. Я лежала-лежала, не спалося, виходжу на кухню. І бачу картину: сидять вони вдвох над мискою з полуницею і вона годує нею дитину... Потім мене помітила, схопила малого і...тікати! Побігла відмивати йому руки, аби не видно було “доказів” (вона не одразу зрозуміла, що я спостерігала всю сцену), але ж, блін, відмити одяг і всю заляпану мордаху не вдалося. Я будити чоловіка, кажу: “Ну все, пішли лаятися”. Ми сказали, що так не можна чинити. І що ж? Наступного дня знову почалася пісня на тему “дати клубничку” і мама не разрєшаєт, а вот бабушка би дала.
І це вже не кажучи про купу дрібничок, прикладів сила-силенна! Ми з чоловіком з ними говорили (чоловік на моєму боці), він в категоричній формі заявляв, що наші з ним слова щодо дитини мусять бути законом, але це той випадок, коли начисто ігноруються розмови. Тобто вони кажуть “так, так”, а все роблять по-своєму. Знову безкінечні порівняння з дєвочкамі («ты же не девочка какая-то чтобы себя так вести!»), гіперопіка і т.д. Мій відпочинок вилився у суцільну нервотрьопку, малого я з
ними не лишала і повернулася в Київ вижата, як лимон, адже окрім навантаження дитиною ще мала моральний пресінг.
Вони все чекають, коли він виросте, аби його лишали з ними на літо... Як я можу здавати їм дитину, коли вона підросте? Якщо навіть при мені мої рекомендації ігноруються, то що буде, коли малий буде у них сам? Який смисл оберігати малого від стереотипів, типу “мужики не плачуть” і “хлопчикам гратися з ляльками не соромно”, якщо це буде вдовблюватися дідом і бабою?
У будь-якому іншому випадку я б просто не возила туди дитину. Але... По-перше, там Азовське море. Там прекрасна Арабатська стрілка, простір, діти, пригоди, дитинство. По-друге, там чудовий свекор, чудовий як людина і ідеальний як дід. Він справжній Чоловік, він цікавий, розумний, позитивний... Мій батько, тобто інший Ярчиків дід, онука ігнорує, то хоч хтось буде гарним дідом.
Що робити? Якщо свекруха ігнорує мої слова та слова свого сина з приводу виховання дитини? (рекомендації сина чи чоловіка вона слухати не буде, бо вони ж чоловіки, а отже нічого не розуміють у “жіночій” справі). Як досягти згоди? Махнути рукою я не можу, оскільки діти прекрасно запам’ятовують і беруть на озброєння ті почуті фрази, які нам видаються випадковими та малозначущими. По собі знаю... Вибачте, що так довго.

Comments

( 19 коментарів — Прокоментувати )
habitudo
22 червень 2008 07:45 (UTC)
мені здається, ти знову занадто переймаєшся. не бійся, стався до всього спокійніше - і дитині твоїй буде значно легше. найгірше для дитини - це вислухувати педагогічні баталії і бути свідком постійного напруження між старшими. мені самій траплялись подібні конфлікти з батьками, і от до яких висновків я дійшла. дитина - не мій особистий "проект", і родичі - не оплачувана служба, якій я можу диктувати свої умови поводження з дитиною і ганити за недотримання тих умов. І родичі, і дитина мають право на спілкування - навіть у форматі, який мені особисто не дуже подобається. охороняючи дитину від бабусі з не-моїми словами і манерами, я свою дитину обкрадаю і псую.
а ще - бабусь теж треба розуміти. їй же також хочеться дитину покупати, дитині полуничку дати. а виходить так, що ти все цікаве зробиш, а тоді здаєш бабусі "тупо постерегти". розумієш мене? ;)
gohatto_n
22 червень 2008 08:24 (UTC)
Так, я розумію твою думку, але є ряд але.
1ше "але". Одна справа, коли дитина вже старша і може "фільтрувати" інформацію. Інша справа, коли вона дуже маленька і сприймає все за чисту монету. Постійно виникають між жінок теми: ось ці такі-сякі чоловіки, з дітьми не нянчаться, неуважні, емоційно скупі і т.д. Потім жінки роблять висновки: "Ах, ми ж такими самі їх виховали. А ось коли у мене буде син, я все зроблю, аби він був не таким!". Ось я така жінка. Я повинна докласти зусилля, аби виховати сина гарною людиною, адже малюк - це не бур*ян якийсь, аби його не доглядати. Так, я за максимальну природність і право вибору, але є питання для мене принципові, як ось у вихованні - наприклад, не принижувати при ньому дівчат ("ти ж не якась там плаксива дівчинка!" - тобто дівчинка це якась рюмса, а ти крут). І коли у родині хтось починає йти врозріз з моїми поглядами, то це обурює.
"дитина - не мій особистий "проект" - правильно. Однак до певного віку саме батьки закладають якісь основи в дитину, а вже ПОТІМ, виходячи з цих основ, дитина сама обирає, що їй до душі. Наприклад, моя мама і тато - художники, я - журналіст, чоловік - програміст, а його батьки - радіоконструктори, чи як це називається:)) Тобто я вважаю, що не в праві нав*язувати малому тільки писання-читання, бо журналістика мені особисто найближча. Він буде займатися усім цим, або тим, чим любитиме. В цьому, здається, і є свобода. А виховання - то інше. Виходть, що якщо дитина відриватиме котам хвости, то я не мушу його за це наказувати, бо він не мій особистий проект?

2ге "але". "а ще - бабусь теж треба розуміти. їй же також хочеться дитину покупати, дитині полуничку дати. а виходить так, що ти все цікаве зробиш, а тоді здаєш бабусі "тупо постерегти". - так, але є, знову ж, принципові моменти. Покупав в морі восьмимісячну дитину зайвий раз - переохолодив. Дав полуницю дитині, яка її ніколи не їла - а раптом алергія розігралася б?
motherazzzi
22 червень 2008 08:37 (UTC)
і за дитиною не обов'язково "тупо спостергати" (хоча й це цікаво, коли щодняїї не бачиш), можна вчити її грати в "ладушки" і класти кубікі один на одний і займатися іншими справами
habitudo
22 червень 2008 13:05 (UTC)
1ше "але": все на твій розсуд. і все ж, мені здається, менше кіпішу - більше користі для дитини.

<<2ге "але".Покупав в морі зайвий раз - переохолодив. Дав полуницю дитині? а раптом алергія">>
Так от власне, що ти могла б і оте дозволене купання, і першу пробну полуницю довірити бабусі: це ж її територія, її "дари" дитині, її нагода показати дитині щось нове, небачене.
колись я собі наказала: менше споживатцтва в ставленні до бабусів, більше любові і розуміння) і всім начебто стало легше)
fetzen_
22 червень 2008 07:55 (UTC)
Є два шляхи вирішення ситуації.
Перший. Наступного разу, коли свекруха починає оці свої штучки, ти в категоричній формі говориш: "Все, мене це задовбало, з онуком ви більше спілкуватися не будете, бо не розумієте банальних речей, і взагалі ви дурна якась". І будеш абсолютно права. Але для цього треба пожертвувати Азовським морем і нормальними стосунками з родичами.
Другий. Кожен, хто буде спілкуватися із твоєю дитиною, буде робити це інакше, ніж це роблять батьки. Часом кардинально порушуючи встановлені ними правила. І це нормально. Змирись, ти не зможеш контролювати все. Крім того, дитина ідентифікуватиме за цими дурацькими фразами саме свою бабусю. Не треба всіх перестроювати під себе; через різних лююдей малий вчиться будувати власну лінію поведінки. Все одно ж батьки залишаться найбільшими авторитетами. І повір, малий з часом буде так само ставитися до свекрухи, як ти.
gohatto_n
22 червень 2008 08:28 (UTC)
"І повір, малий з часом буде так само ставитися до свекрухи, як ти." - мда? Сумніваюся. Мама ж погана, не дає полуничку. А ось бабуся хороша - дає.

Я розумію, що кожен веде по-своєму себе з дитиною. Я маю на увазі, що є якісь принципові правила, які, на мою думку, порушувати не можна. Моя мама, наприклад, веде себе з малим знову ж інакше, ніж я чи чоловік, я не з усім в її поведінці згодна, але вона не зачіпає оцих болючих точок... як от фізичне покарання, приниження іншої статі і т.д.
motherazzzi
22 червень 2008 08:34 (UTC)
як актуально, до нас свекруха на наступні вихідні приїжджає. І я вже починаю перейматися, бо схоже, вона ще не бачила дітей, які так довго годуються груддю (аж 9 місяців :))

Клубнічкі та купання, як на мене варто пресікати (або давати купати, коли можна, щоб вона й справді щось зробила, що хочеться з того що можна). Я би просто не лишала їх на самоті...
А розмови про "не як дівчинка"... від цього нікуди не дінешся, зовсім ізолювати дитину від чужих думок не вийде, і навряд треба. Все одно батьки, з якими проходить більша частина часу, більш авторитетні, звичайно, поведінка буде під їх впливом мінятися (якщо лишати "на літо"). Часто читала слова батьків в усяких псі_бебі "дитина приїхала від бабусі нестерпна і розбалувана, 2 тижні поверталася до нормальної поведінки". Тобто таки поверталася. Буде з часом розуміти, що в бабусі так, в мами з татом інакше.

Щодо ігнору твоїх слів, а якщо сказати "от ми дали клубнічку,вас послухали, а тепер алергія! я ж попереджала" і згадувати потім назідатєльно "зробили не так, як ми сказали, вийшла кака"... Хоча особисто я не лишала б дитину саму з бабусею, яка не слухає, що кажуть його тато і мама, тим більше в питанях здоров'я. Бо лікувати його потім ви будете, а не бабуся.
motherazzzi
22 червень 2008 08:51 (UTC)
ще хотіла додати, що я в півтори роки була в бабусі біля 2 тижнів(коли мама в лікарні лежала), потім ходила до неї замість ясел до садика, але автритетом завжди була мама і вона мене від бабусі захищала, і були між нами розмови, що бабуся не зовсім права і пр.Тобто не зважаючі на часті контакти, виховання в мене від мами, а до бабусі та її поглядів я ставлюся критично. Були, звісно, "ляпи"... але пережили пояснили.
в 4 роки бабуся "пояснила":
-Ты ходишь в садик, чтобы не мешать родителям работать
....
- Мама, если я вам так мешаю, зачем вы меня родили? ну вы меня придавите как-нибудь, чтобы не мешала...
yusmal
22 червень 2008 09:59 (UTC)
1. ЯКБИ МОЯ СВЕКРУХА ХОТІЛА забирати малих... я б... я б... А казати можна шо завгодно. Скільки завгодно може шо завгодно казати, якщо мама дома скаже, що бабуля не права, дитина ці слова буде знати завжди!!! І ні одна баба, ні один дід не переконають в протилежному, тим більше, дитину не надуриш ніякою гіперопікою.
2. Море - це море, а якщо ще... Ну, ігнорує твої слова, але важливо, що любить. А якщо ти того не будеш бачити, то воно так і не буде на тебе впливати, і так не буде впливати на дитину. В бабулі можуть бути які завгодно іграшки: літачки, ракети і шо тільки, а ти собі гни свою лінію.
Розумієш, до чого я? Ти просто сама до такого не звикла, щоб над тобою хтось трясся і фанатично хотів нагодувати полуничкою, а якщо подумати... ну нічого поганого в цьому нема ;). А якщо ти ше пару разів з нею згодишся, то фраза "вот какая мама" з часом набуде нового сенсу :).
grennysmith
22 червень 2008 10:21 (UTC)
сприймайте це як школу жизні
для вас і малюка також.
маєте нагоду відшліфувати свою майсерність домовлятись і настоювати на своєму.
а те, що бабуся каже постійно ти ж не дівчинка, щоб так поводитись. дитина особистість і маэ навчитись выдстоювати своъ права. а бабуся- не поганий для цього тренажер.
менi бабуся казала "от була б ти хлопцем, так можна б було книжки читати, все рывно потым на трахторы працювати. а ти ж дiвчина,повинна в городi колупатись" я выдповыдала, що я хлопець :) ы читала далы. ныяких травм :)
вибачте за ы, мова сама переключаться.
photus
22 червень 2008 11:03 (UTC)
ох і ситуація
я прямо через себе все пропустила і аж зло бере =) не терплю такого в людях
незважаючи на усі можливі мінуси особисто я спробувала б так:
1. раз ігнорують - не побачать дитину доки не одумаються. категорично, жорстко, без жодних натяків на коливання чи будь-які компроміси. очевидно, Вас просто не сприймають серйозно, тобто треба показати, що з Вами "шуткі плохі"
у мене дещо схожа ситуація з моєю мамою, вона просто страшно фанатіє від малого, і коли йому ще було 2-3 місяці, в черговій сварці на тему "холодних ножек і откритих форточєк" я випалила, що вона просто не побачить його, доки не почне мене слухати, і навіть сказала, щоб вона прямо зараз збиралась і їхала додому (правда, окрім того випадку було ще море суперечок) але якось стало краще після того
2. на море - заради відпочинку, здоров'я - возила б в Крим, на Чорне тобто, там наче і чистіше, ніж в Азовському
3. за будь-якого розвитку стосунків (навіть якби при Вас свекруха робила б все адекватно) я не залишала б дитину на все літо, бо не факт, що без Вас все буде як треба. тиждень-два побути під такою "опікою" - це ще куда ні шло, але після трьох місяців ліквідувати наслідки, боюсь, буде непросто, тим більше поки дитина маленька і все "всмоктує, як губка", та і нашо дитині ці різкі зміни "світоглядів" )
але у Вас є дуже хороша перевага - чоловік, який на вашому боці, з цим точно буде легше відстоювати, але твердо, не опускаючи рук

успіхів!!
rudenka
22 червень 2008 11:47 (UTC)
+1. я теж попередила, що дитину вони не побачать.
photus
22 червень 2008 12:14 (UTC)
ну це точно дієво, якщо дитина для них пуп землі )
rudenka
22 червень 2008 11:46 (UTC)
я, може, надто жорстка, але я сказала і свекрусі, і мамі: якщо мой вимоги щодо виховання дитини будуть ігноруватися, я забороню бачитися з онучкою - живемо ми окремо. свекруха з першого разу не зрозуміла. добре. наступного разу, як хотіла прийти, я сказала, що нас не буде для неї вдома.
вона влаштувала грандіозний скандал. чоловікові я сказала: вибирай, хто для дитини буде авторитетом та дійсним батьком.
так, було шалено важко. але тепер вона по два рази перепитує в мене, перш ніж щось зробити.
мама живе за 700 км - у Донецьку. коли я побачила, що вона допоює доньку, хоч я це заборонила, я попередила, що приїздити не буду.
вислухала лекцію про неблагодарну доньку, і повторола ще раз, що дитина - моя, і лише мені вирішувати всі питання, пов"язані з її вихованням.
тепер у нас благодать.
photus
22 червень 2008 14:26 (UTC)
+1 адназначна )
bulbaszkaero
23 червень 2008 12:55 (UTC)
Ой, дівчата, страшні якісь коментарі, читати неприємно. За оцими купаннями-некупаннями, полуничками-неполуничками просто тупо і жорстоко перекреслено людські стосунки. Ну не можна, на мою думку, щоб подібні дрібниці (ну повірте, це дрібниці!), що стосуються догляду за дитиною, переважати любов і повагу в родині. Ота "зла відьма" бабуся - то передусім МАМА, така ж, як ви зараз, але через 20-30 років, і так само любить СВОЮ ДИТИНУ - вас чи вашого чоловіка. Звісно, її досвід і її погляди можуть радикально відрізнятися від ваших, але її досвід уже перевірений часом - і ви самі цьому доказ.

Так, дитину в першу чергу виховують батьки, але вона не живе у стерильному суспільстві. Є тато (який не обов"язково поділяє позицію мами), є бабусі і дідусі, є інші родичі, є вихователі і вчителі, є ровесники, є тисячі людей довкола. І з кожним будемо воювати?

Думаю, можна розслабитись, і дозволити бабусям просто любити своїх онуків, так, як вони це вміють. Конфлікт між мамою і бабусею тільки шкодить і дезорієнтує дитину. "Покарання" у вигляді позбавлення стосунків - це буде покаранням і для дитини, бо усі діти люблять своїх бабусів і дідусів, і через цю любов стають лише багатшими як особистості. Алергія від полуниці не варта того, щоб заради неї зробити серце дитини черствішим.

Однак щодо принципових питань потрібно говорити, звичайно. Але не у формі обурення, скандалу, сварки - сідайте увечері пити чай, і обговорюйте. Без претензій, без наїздів, а максимально аргументовано і дипломатично.

У мене поряд і мама, і свекруха, котра на пенсії. Дай Боже їм обом здоров"я і довголіття! У чомусь наші погляди також не співпадають, але вони колосально мені допомагають, і у моїх дітей є відчуття великої і дружньої родити, яка їх любить. Ну що може бути більш цінним?
gohatto_n
23 червень 2008 13:21 (UTC)
А я не згодна. Коли доля нав*язує неприємних людей, то ніхто не зобов*язаний нікого любити. "Насільно міл нє будєш". Те, що варто робити - це старатися тримати ці стосунки нейтральними, але як змусиш себе полюбити, якщо тебе тіпає від тої людини?
Так, наші бабусі і дідусі виховували нас. Але багато з нас виріс не завдяки, а наперекір. Ось моя баба Ніна, наприклад. Моя мама і тітка досі плачуть, коли згадують своє дитинство. Як маму змушували їсти молочну кашу попри сильну алергію на молоко (у неї були головні болі, але її мама думала, що вона то придумує! Мама з інституту так і не пила більше молока і болі припинилися), як попри алергію на сонце відправляли відпочивати у табір на море, і вона два тижні валялася в пухирях та з температурою в ізоляторі. Як їх били, як ніколи не прислухалися до них. І тепер баба Ніна мені видає геніальні поради, типу "Повагу до старших можна вселити тільки биттям". Угу, тобто, якщо виходити з Вашої позиції, я мушу дати змогу прабабі вбивати ременем Ярославу повагу до старших, бо вона ж якось-то виховала мамцю і тітку!
Купання і полуничка - це НЕ дрібниці. На моїх очах близька мені людина, з*ївши шпинатового супу (який до того ніколи не пробувала) покрилася пухирами і почала задихатися. Це виглядало СТРАШНО! Вона ОПУХЛА! Горло опухло! Вона помирала! Відкачали у швидкій. Тобто ніколи не відомо, на що буде у людини алергічна реакція і наскільки сильна, і аж так ризикувати, даючи ВПЕРШЕ настільки алергенний продукт, як полуниця - це надто!
А щодо свекрухи і чоловіка... Мій чоловік чудовий, але, як на мене, лише завдяки своїй попередній дружині, яка його перевиховала. Однак, оскільки у них не було дітей, вона не встигла йому пояснити, що діти - це не виключно жіноча справа. І тепер я пожинаю плоди виховання його мами - чоловік не допомагає мені з дитиною, доки не впрошу... А чому? Бо його мама при мені може забрати у діда дитину зі словами: "Ну, ти ж чоловік, ти ж все одно не знаєш, як з дитиною себе вести, це вже ми з Настєнькою будемо..."


""Так, дитину в першу чергу виховують батьки, але вона не живе у стерильному суспільстві. Є тато (який не обов"язково поділяє позицію мами), є бабусі і дідусі, є інші родичі, є вихователі і вчителі, є ровесники, є тисячі людей довкола. І з кожним будемо воювати?" - ні, не воювати. Але до трьох років закладається найбільний пласт у плані виховання, а далі - то надбудови. Так от, цей "пласт" хотілося б бачити у відповідності з нашими з чоловіком уявленнями, а не із чужими.
dali_bude
23 червень 2008 21:26 (UTC)
Проблема стара як світ, але підхід до неї простий. Для дитини єдина точка усіх відліків - це її рідні батьки. Усе. Без варіантів. Бабусям і дідусям варто прийняти те, що це вже окрема родина.

Хоча, мені, може, лекго таке писати, бо в мене усі родини з усіх боків - прекрасні, і мені не доводиться вирішувати такі проблеми.
djaconda
25 червень 2008 11:06 (UTC)
Можливо зі мною щось не те, але більшість коментарів мене пригнічила. Тобто тобі тицяють у пику, що ти ніхто своїй дитині і звати тебе ніяк, а ти сиди й незважай.
У бабусі вже були всі шанси виховувати своїх дітей як вона вважає за потрібне, а за вашу дитину відповідальні саме ви, тобто вирішувати як її виховувати повинні теж ви.
Мене б особисто довело б до сказу подібне ставлення, я чітко знаю сферу своєї відповідальності і не терплю ігнорування моєї думки щодо цього.
Як я бачу подальші дії: по-перше варто було б ще раз до них приїхати, сісти та завести серьйозну розмову щодо поглядів на виховання. Чітко висловити свої погляди, сказати, що дотримання цих вимог забезпечить бабусі спілкування з дитиною і комфорт у стосунках в родині. Згадати про її попередню поведінку і наголосити на неприпустимості політики "погоджуся, але зроблю по своєму". Говорити треба спокійно, але твердо й жорстко, показати, що ви не дитина, яку можна ігнорувати. Попередити, що за "протиправні дії" послідують санкції - позбавлення спілкування з дитиною. Попередити і здійснити у разі "порушень", щоб зрозуміли серьйозність ваших вимог. Потім уважно спостерігати за бабусею і у разі невиконання вимог, спокійно забирати в неї дитину і нагадувати, що ви попереджали. Ще кілька порушень і ви їдити додому і припиняєте дитину їй привозити. Не піддавайтеся на емоції, твердо повторюйте як мантру: "ми вас дуже поважаємо і цінуємо, але за дитину відповідаєми ми і ми вирішуємо як з нею поратися, ми вас попереджали, ви нас проігнорували, ми виконуємо те, що обіцяли".
Якщо це на неї не вплине, то кращим варіантом буде плюнути на Азовське море і возити дитину відпочивати де інде. Дідуся шкода, але дитина все ж на першому місті, як варіант спробуйте запрошувати його до себе окремо.
Звичайно, напередодні усієї "компанії" неодмінно треба все це узгодити з чоловіком, щоб ви виступали єдиним фронтом. Успіхів вам!
До речі є чудова спільнота http://community.livejournal.com/cbekpyxa_ru/profile дуже рекомендую))
( 19 коментарів — Прокоментувати )

Profile

ja_mamusia
Я-мама!
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET





Tags

Latest Month

червень 2014
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Розроблено LiveJournal.com
Designed by Taichi Kaminogoya